Зима в Івано-Франківську остаточно відступила, а весна відродила наших журналістів до неймовірної творчої активності. За минулий тиждень газети подали стільки актуальних матеріалів, що здається перевершили свої напрацювання за весь перший квартал поточного року. Прокинулися також і політики. Партія регіонів провела мітинг протесту, а її представник в міській раді Б.Федьків питає у міської громади через газету «Прикарпатська Правда»: «бачите Івано-Франківські дороги, їздити по них, ходите? Як вам ця Європа?». Мешканці міста могли б запитати у Б.Федьківа і його однопартійців – а як вам мер, якого ви висунули і підтримали на виборах в 2006 році? (Доречі, такі феномени можливі тільки на Прикарпатті - Партія регіонів висуває у мери помаранчевого кандидата). Так от, тепер, за словами Б.Федьківа: «мер В. Анушкевичус каже, що коштів на ремонт доріг нема. А 8 мільйонів для нікому не потрібному меморіалу С.Бандері є ?... А єдиний міст через Бистрицю Солотвинську, що потребує негайного ремонту, бо підмитий торішньою повінню, і що може впасти? На його реконструкцію коштів влада також не виділила». А поки наші депутати та чиновники розбираються між собою, хто що і на що виділив, хто кого і куди висунув, американці рятують карпатських овець від остаточного вимирання, а за одно й гуцулів, які традиційно тими вівцями і займаються. «Американські інвестори будуть підтримувати вирощування овець у Верховині, а взамін експортуватимуть 60 % екологічно чистої продукції, - пише газета «Івано-Франківський оглядач», - були часи коли невеликим містом Верховина вівці ходили… тепер їх тримають як атракцію для туристів. Більшість гуцулів нині на заробітках по всьому світу. Займаються вівчарством лише ті ґазди, що не покинули рідні гори… Ґазда Іван Мойсюк зітхає – неприбуткове сьогодні це діло. Тримаю овець щоб розвивати сільський туризм, показати відпочивальникам живих овець та на шашличок. А вовну переробляємо на ліжники – то важкий процес. Треба почесати, постригти вівцю, вимити, потім прясти, покрасити, ще й у волилові викупати. Кажуть, шкіра вичинки не вартує – це про нас. А ще м’ясо дуже дешеве – здаємо по 5 грн. за кг. живої ваги на м’ясокомбінат. Одна вівця має коштувати не менше 600-700 гривень – тоді люди по заробітках не їздитимуть… Нині карпатська довгорунна вівця на межі зникнення. За останні два десятиліття зі ста тисяч овець залишилося лишень сім тисяч. Цей промисел належно не підтримується на державному рівні… Американці виділяють 125 млн. гривень, які розподілятимуть по гуцульських родинах. Умова проекту: утримувати в одній господарці не менше п’ятдесяти овець та забезпечити їх екологічно чистим кормом. Планують що за декілька років у Верховинському районі кількість овець збільшиться до 25 тисяч». Поки американці переймаються нашими вівцями, Івано-Франківська обласна влада весь тиждень вирішувала долю одного чиновника. «За законом з 1 квітня облрада мусить економити на посаді заступників голови, - пише газета «Репортер». «А зробити це виявилося непросто, адже за регламентом питання про звільнення заступника можна прийняти лише двома третинами голосів. Тому облрада разом із рішенням про звільнення внесла рішення про зміни до регламенту, щоб заступника звільнити простою більшістю голосів». Оскільки, голова обласної ради, а також два його заступники є представниками блоку «Наша Україна», то звільнити вирішили… третього заступника, представника БЮТ. Юрій Романюк минулого тижня ще встиг дати інтерв’ю «ОстроВ», в якому критично висловився про губернатора області (теж представника «Нашої України»), мовляв «посада голови ОДА, це не посада короля області. Бо лиш король може ні з ким не спілкуватися, а тільки "повєлєвать". Голосувати за звільнення депутатам довелося двічі - аж поки 61-ий заповітний голос таки був отриманий. Хто там говорив про короля? Юрій Романюк ще сказав, «що фракція «Нашої України» монополізувала обласну раду і діє всупереч інтересам інших фракцій. Ми переходимо у категоричну опозицію до фракції «Наша Україна» та керівництва обласної ради. Фракція БЮТ буде ініціювати переобрання всіх заступників за пропорційною квотою до результатів виборів», - пише «Репортер». БЮТ справді виграв вибори в 2006 році на всіх рівнях і внаслідок цього отримав…одну посаду заступника, яку і тепер «побратими» з помаранчевої коаліції скоротили. Тепер безробітній Ю.Романюк зможе ближче познайомитися з життям безробітного населення – воно (життя поза «білим домом») штука не дуже приємна, але й не така вже страшна. Кореспондент газети «Вечірній Івано-Франківськ» відправляється на саме дно суспільства і бере інтерв’ю в пані, яка заробляє професійним жебрацтвом. В цій праці також є свої особливості: «Все залежить від місця. На доброму куті можна і три сотки підняти. Але люди зараз стали злими… За добре місце треба розмовляти з «великими людьми». А ще хитра циганва: перед приїздом табору їх барон домовляється з «великими людьми». Вони відразу на грошовитих місцях розміщуються – біля базару, універмагу, церков. На нас місцевих натравлюють своїх дітей, аби заважали «працювати» А наші мають десь мерзнути… Мій знайомий вміє ходити на ребрах ступнів. На велелюдному заході біля церков може заробити за день до тисячі. Гадаєте - то легка робота – весь день на викручених ногах? А за день треба перебігти 5-6 церков, де правиться служба божа по кілька разів. Та він потім вже по нормальному ходити не може». Щодо моральності таких вчинків, то пані жебракова міркує собі так: «Я нікого не обдурила. Помагає той, хто хоче. І я прошу у людей не останнє. Якщо ж я грішниця, то покажіть мені теперішнього праведника і я повішуся». Очевидно, вішатися їй доведеться не скоро, бо праведників навіть і серед християн відшукати важко. Газета «Галицький кореспондент» описує ситуацію, що склалася у християнській кредитній спілці: «минулого тижня понад дві сотні вкладників кредитної спілки «Християнська злагода» зібралися на мітинг, щоб нагадати керівництву спілки заповідь «Не вкради»… Ця спілка діє в шести областях західної України. З початку 2009 року відсотки і вклади, термін яких закінчується, не повертають. На головне питання – коли повернуть гроші вкладників - відповіді люди не отримали. Натомість дізналися, що навіть за оренду офісу спілка не може розрахуватися вже другий місяць. У касі – 17 грн.! При цьому за два роки діяльності спілка вкладників залучила депозитів на 23 млн. грн. - куди ж поділися гроші? На сьогодні борг «Християнської злагоди» прикарпатцям за закінченими депозитами сягає більше мільйона гривень, ще майже 600 тисяч спілка винна за відсотками». В даному випадку правоохоронці на диво швидко відреагували і не дали нікому повіситися або зникнути за кордонами нашої країни. «Голову правління «Християнської злагоди» Тетяну Сусловську було заарештовано за підозрою в розкраданні майна. Сьогодні ця жінка перебуває у слідчому ізоляторі у Львові. Зараз міліція накладає арешт на майно й рахунки філій спілки. Щоправда, вже з’ясовано, що частину коштів керівництво спілки просто привласнило, а частину роздало певним структурам у беззаставні кредити, фактично без гарантій повернення»,- пише газета. Гірше таки з тими, що мають депутатську недоторканість і вирішують зовсім інші питання. Як от, наприклад, лобіювання фінансування будівництва льодового палацу в місті Калуші Івано-Франківської області. «На будівництво льодового палацу в Калуші було виділено 20 млн. гривень з держбюджету. Льодова арена стала справжнім подарунком для мешканців невеликого міста. Щоб вийти на самоокупність (а це було головною умовою побудови палацу) він має за місяць заробляти 120-130 тисяч гривень… Левову частку оплат палацу складає плата за електроенергію - 70 відсотків…Такий показник для палацу у містечку із 60-ти тисячним населенням практично неосяжний… більше того, про проведення серйозних льодових змагань поки що можна лише мріяти – хто захоче поїхати у невеличке містечко, де немає жодного пристойного готелю». ( Цікаво, хто проводив моніторинг, визначав доцільність, писав проект і чи буде він «вішатися»?). «Отож, після феєричного відкриття палац став непомірно дорогою іграшкою. І ця дорожнеча ставить під сумнів його існування. Бо не факт, що в умовах кризи обласна чи міська влада захочуть взяти на себе його фінансування. Натомість позиція електроенергетиків непохитна: якщо палац не погасить сто тисячну заборгованість за січень-лютий, льодова арена залишиться без електрики. Як тільки вимкнеться рубильник струму арена перетвориться на басейн», – оцінює невтішні перспективи газета «Галицький кореспондент». Тим часом влада в столиці Прикарпаття всерйоз переймається проблемою собак. Газета «Західний кур’єр» пише: «містом мігрують зграї бродячих собак – по 10-20 тварин. Серед них є й агресивні, які навіть нападають на людей. З початку року до міського травмпункту за медичною допомогою від укусів собак вже звернулося 95 осіб… Начальник міськжитлокомунгоспу Петро Косюк жодної проблеми в цьому не вбачає: Питання в тому, що люди із сіл привозять у мішках собак і залишають їх в місті. - Треба, щоб працювала освіта і культура, щоб фільми якісь показували, що так робити не можна», — переконаний пан Косюк і поскаржився , що мерія фінансує притулок для бездомних тварин у селі Павлівці, а мала б давати більше грошей комунальникам: «Він (керівник притулку) забирає псів, а потім вночі привозить назад до міста. Він бавиться, тримає там сто собак, а ми професійно виконуємо свою роботу. За минулий рік чотири тисячі псів знищили». Ясність у цю ситуацію вніс заступник міського голови з економічних питань Я. Яцищин: «Мета притулку для собак — стерилізація тварин, щоб їх не вбивати, а робити так, щоб вони не розмножувалися. Після стерилізації тварини три дні мають перебувати у притулку, а потім їх відпускають у середовище, звідки відловили, щоб на їхнє місце прийшли інші, не стерилізовані бродячі тварини». А поки наша влада в кращих традиціях Шарікова винищує «чотирьоногих друзів», їх не найкращі друзі – в’єтнамці ( любителі собачатини) потроху викурюють українських заробітчан з Чехії. Крім них, наших трудових емігрантів женуть і чеські «браття». Газета «Галичина» пише: «Заробітки в Чехії в час нинішньої кризи стають усе більш проблемними для чужинців на тлі перетворення системи заробітчанства в прибутковий бізнес навіть для певних представників чеської владної верхівки… Директор організації допомоги біженцям Мартін Розумек каже: - Жорстке ставлення чеської влади до українців у попередні роки було помилкою. Для них треба було створити кращі умови для в’їзду…Чехи мали б краще поводитися з трудовими мігрантами з близьких країн. Це було дурницею, коли висилали іноземців зі знанням чеської мови й натомість брали 20 тисяч «німих» в’єтнамців. А от журналіст празької газети «Lidove noviny» Мілан Відлак, який є експертом із питань трудової міграції в Чехію, заявив про наявність корупції в міграційній політиці чеських властей, чітко продуманої системи заробляння грошей на трудовій міграції. Він згадував у цьому зв’язку й прізвище чеського посла в Україні. «Дурні закони написані недурними людьми, і мільйони доларів з цього ділить вузьке коло людей», — ще не один заробітчанин попадеться в її пастку… Заробітчанський капкан постійно налаштований на нові жертви». Зрештою, стати жертвою для українця річ буденна. Наші громадяни повсякчас стають жертвами будь-де і, навіть, у звичайному туалеті. Газета «Галицький кореспондент» піднімає актуальну проблему: «в Івано-Франківському міському пологовому будинку на всіх чотирьох поверхах лікувальної установи всі туалети зачинені на колодки. Більше того, існує спеціальний «туалетний порядок», який визначає хто з пацієнтів за якою вбиральнею «закріплений». Цей порядок уособлює молодший медичний персонал, який не дозволяє випорожнюватися вагітним і хворим жінкам у першому-ліпшому туалеті. І це притому, що випадкові люди до лікарні не потрапляють… Що ж залишається жінці - бери і практикуйся відмикати колодку на дверях туалету. Особливо щасливими почуваються ті, кому вдається без втрат добутися до унітазу після крапельниці. Людиною вже себе не почуваєш, тільки хворою і цілком залежною від володарів унітазів». Виявляється, що бути «володарями унітазу» у нас також престижно - як не як «велика людина»… з ключем від колодки туалетних дверей. Василь Хом’як, «ОстроВ»
